Шахраї стають все більш витонченими у своїх діях, починаючи від афер з телеграм-голосуваннями і закінчуючи складними шахрайствами з особистими даними. Хоча значна частина сучасного шахрайства побудована на вразливостях у цифрових технологіях, реальність така, що люди та процеси були об'єктами шахрайства протягом всієї історії людства. У цьому матеріалі розповімо про 4 найскандальніші випадки в історії.
Навряд чи ви чули про Перкіна Ворбека. Та він є виконавцем одного з найзухваліших випадків крадіжки особистих даних в історії.
Крадіжка персональних даних є справжнім викликом для сучасних підприємств, оскільки досвідчені шахраї використовують викрадені ідентифікаційні дані для доступу до захищених рахунків або виманювання у жертв їхніх фінансів. Перкін Уорбек націлився на ще більш грандіозну ціль — британський трон.
Наприкінці XV століття прихильники поваленого короля Річарда III вирішили використати молодого Ворбека у своїх інтересах. Вони переконали його видавати себе за Річарда, герцога Йоркського, який вважався законним спадкоємцем престолу. Під цим ім’ям Ворбек зібрав військо та підтримку кількох європейських монархів, щоб кинути виклик королю Генріху VII з династії Тюдорів. Однак його спроба повернути владу зазнала невдачі, і він зрештою потрапив у полон.
Хоча Ворбека часто називають лише знаряддям у чужих руках, його історія — це приклад того, як можна використати чужу особистість заради вигоди. Спершу король ставився до нього поблажливо, але після невдалої спроби втечі у 1499 році Ворбека стратили.
У 1837 році у Франції відбулося перше відоме телекомунікаційне шахрайство, ще задовго до появи телефону. Його вчинили брати Франсуа та Жозеф Блан, трейдери на біржі в Бордо. Вони скористалися оптичним телеграфом — системою сигнальних веж, які передавали повідомлення між містами за допомогою спеціальних кодів.
Ця система була основним способом швидкого обміну інформацією, але вона мала значний недолік: її сигнали були відкритими для всіх, хто міг їх бачити. Брати Блан хотіли отримувати важливі фінансові новини з Парижа раніше за інших трейдерів, щоб випереджати конкурентів на біржі.
Щоб реалізувати цю ідею, вони підкупили телеграфного оператора в турі, який працював у середині маршруту між Парижем і Бордо. Разом із ним вони придумали хитрий спосіб передавати приховані повідомлення. Телеграфні оператори передавали офіційні урядові повідомлення, але шахраї домовилися вставляти в них невинні на перший погляд помилки — наприклад, додавати зайві символи. Інший підкуплений агент у Бордо знав, що ці «помилки» є секретним кодом, і розшифровував їх, передаючи братам Блан останні біржові новини з Парижа.
Завдяки цьому брати отримували інформацію про зміни на фінансовому ринку на кілька годин раніше за інших трейдерів і могли вигідно торгувати акціями. Вони заробили значний статок, однак коли їхню схему викрили, стало зрозуміло, що законів, які б забороняли таке шахрайство, тоді ще не існувало. Через це вони уникли покарання.
Цей випадок показав, наскільки важливим є регулювання фінансових ринків та захист інформації, адже навіть найновіші технології можуть використовуватися для махінацій.
У 1920-х роках Чарльз Понци увійшов в історію як автор однієї з найвідоміших фінансових афер. Його схема, названа на його честь, працювала за принципом фінансової піраміди: ранні інвестори отримували виплати коштом коштів, внесених новими учасниками. Це створювало ілюзію прибутковості, поки система не руйнувалася.
Понци переконав людей, що може отримувати величезний прибуток на різниці валютних курсів, купуючи та обмінюючи міжнародні поштові купони. Він обіцяв інвесторам 50% прибутку за 45 днів і 100% — за 90. Спочатку вкладники дійсно отримували свої гроші, що приваблювало ще більше інвесторів. Але насправді Понци не займався прибутковою торгівлею — він просто використовував гроші нових учасників для виплат старим.
Схема тривала, поки журналісти Boston Globe не провели розслідування та не викрили махінацію. 12 серпня 1920 року Понци був заарештований. Його афера показала, наскільки руйнівними можуть бути фінансові піраміди, і стала попередженням для майбутніх поколінь інвесторів.
Компанія МММ, заснована Сергієм Мавроді, діяла в країні-агресорці, але охопила й Україну. Вона обіцяла вкладникам астрономічні прибутки — до 1000% річних, що привабило мільйони людей.
Схема працювала за класичним принципом фінансової піраміди: виплати першим інвесторам здійснювалися коштом грошей нових вкладників. Людей мотивували агресивною рекламою та історіями про швидке збагачення. В Україні багато громадян, які не мали досвіду інвестування та довіряли державним інституціям, вкладали в МММ свої заощадження.
Однак у 1994 році система обвалилася, і мільйони вкладників втратили свої гроші. Мавроді був заарештований, але багатьом людям кошти так і не повернули. Цей випадок став однією з найбільших фінансових афер пострадянського простору та показав небезпеку неконтрольованих інвестиційних схем.
1. Перевіряйте компанію та її репутацію
2. Остерігайтеся обіцянок швидкого та гарантованого прибутку
3. Уникайте схем, що залежать від нових вкладників
Якщо виплати здійснюються коштом грошей нових учасників, це фінансова піраміда.
4. Не передавайте особисті та фінансові дані підозрілим особам
Шахраї можуть використовувати фішинг (підробні сайти) або соцінженерію, щоб виманити ваші паролі чи дані картки.
5. Використовуйте лише перевірені платформи та банки
6. Аналізуйте бізнес-модель компанії
7. Перевіряйте інформацію в офіційних джерелах
Якщо вам пропонують щось надто вигідне, знайдіть незалежні огляди або запитайте у фінансових експертів.